8 березня – день прав жінок чи свято весни?

Як свято, що першочергово уособлювало боротьбу жінок за рівні права та боротьбу зі стереотипами стало найефективнішим способом їх насадження?

Історія цього дня

За офіційною версією, історія цього свята пов’язана зі страйком жінок-працівниць текстильних фабрик, що відбувся у Нью-Йорку у 1857 році (його також називають «марш порожніх каструль»). Вони вимагали поліпшення умов праці, скорочення робочого дня з 16 до 10 годин та рівної з чоловіками оплати праці.

1910 року у Копенгагені соціалістка Клара Цеткін запропонувала відзначати у березні (точну дату не обрано) Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за свої політичні, економічні та соціальні права.

Вперше це свято відзначили 1911 року 19 березня у 4-х країнах (Німеччина, Данія, Швейцарія, Австро-Угорщина). Головними «святковими заходами» 110 років тому були мітинги з вимогами жінок права голосу та можливості займати державі посади.

У 1920-1930 роках у Радянському союзі це свято проходило під гаслами соціалізму та комунізму, а мітинги направлені на подолання жіночого безробіття та підвищення кваліфікаційного рівня робітниць. З 1966 року в СРСР це свято, завдяки указу від 08.03.2023 р., офіційно стало вихідним днем.

У 1975 році (Міжнародний рік жінки) ООН проголосила 8 березня Міжнародним жіночим днем.

Спалення паранджі

У 20-х роках для мусульманського світу стояло питання про зняття жінками покривала, яке закривало обличчя (обов’язковість такого вбрання була закріплена на законодавчому рівні). Боротьба проти чадри і паранджі була нерозривно пов’язана з боротьбою за соціальну рівність і права людини. 8 березня 1924 року Туркестанським ЦВК був затверджений декрет про скасування калиму; крім того, було встановлено шлюбний вік для дівчат — 16 років (до того він був з 9 років).

У цей день 1927 року з ініціативи першого секретаря Середньоазійського бюро ЦК ВКП (б) на площі Регістан в Самарканді тисячі узбецьких жінок зняли з себе паранджу та колективно спалили. Тоді паранджі позбавились 10 тисяч жінок, а упродовж наступних трьох місяців це 90 тисяч.

Від транспарантів до квітів

Після Другої світової війни 8 березня втратило гасла щодо емансипації жінки, адже у роки війни жінка побувала й на лінії вогню. З того часу сприйняття цього дня поступово почало переходити до «свята весни, краси і ніжності». Звичайно, нова інтерпретація сподобалася маркетологам і в нашу свідомість щорічно великими дозами почали вкладати обов’язкові подарунки на 8 березня: квіти (мімоза й тюльпани насамперед), цукерки та парфумерія. Так само ми звикли на привітальних листівках бачити не жінок і гасла рівності, а весняні пейзажі та квіточки, що й поступово змінило головну тему свята: весняні квіти і краєвиди в першу чергу асоціюються з пробудженням весни, а не з правами жінок.

Наразі свято сприймають неоднозначно, адже для одного воно сприймається як «совєтський пережиток», для іншого – як «свято вести», а для третього – як день феміністичного духу.

Стамбульська конференція

У Міжнародний день боротьби за права жінок не буде зайвим привітати жінок та подарувати щось приємне. Найприємнішим буде, звичайно, ратифікація Стамбульської конференції. Це міжнародна угода Ради Європи про запобігання насильству щодо жінок, зокрема домашньому, та боротьбу з ним. Україна була однією з країн-авторок Конвенції та однієї з перших підписала її у 2011 році, проте досі не ратифікувала.

Цього року 8 березня о 13:00 на Михайлівській площі у Києві відбудеться марш жінок, головною метою якого є саме ратифікація цієї угоди.

Романова Тетяна для Наразі.Медіа